5 березня у с. Заболотівка біля погруддя Головнокомандувачу УПА Роману Шухевичу відбулася панахида-реквієм, приурочена 69-й річниці з дня загибелі Героя України (Тараса Чупринки). Вшанувати пам’ять національного поводиря прибуло духовенство, очільки влади, депутати, небайдужі краяни, учнівська молодь.

Загинув командир УПА 5 лютого 1950 року.

– Радянські спецпризначенці шукали Романа Шухевича не один рік. Чому для цього було залучено стільки багато людей і ресурсів?

– 1944 року на нього була відкрита оперативна справа і близько тисячі осіб вело пошуки за провідними членами ОУН і УПА. Тоді завданням номер один було – ліквідувати все керівництво збройного підпілля. Це диво, що Шухевич протримався сім років активної боротьби. Такі постаті, як Шухевич, жили у підпіллі і на бойових позиціях не більш як рік-півтора. Є свідчення, що естонське, польське і латвійське керівництво збройного підпілля не протрималося довше двох років – вважає кандидат історичних наук Михайло Посівничий.

– Завдяки чому Роману Шухевичу це вдалося?

– Він був геніальним військовим конспіратором. А ще – дуже педантичним. Завжди дотримувався правил, які були для нього основою життя. А також добрим психологом, він міг підібрати ідеальних людей для виконання будь-яких операцій. І обирав таких людей, які не зраджували навіть під тортурами.

 – Як виявили місце перебування Романа Шухевича?

– 1950 року, коли через оперативні заходи не вдалося його ліквідувати в бою, було прийнято рішення завербувати колишніх зв’язкових членів ОУН і УПА і через них безпосередньо вийти на Романа Шукевича. Була така колишня підпільниця “Поліна”, яка, прагнучи врятувати свого брата і родину, вказала на Дар’ю Гусяк, зв’язкову Романа Шухевича. “Дарку” було заарештовано і відправлено в тюрму на Лонцького. Там її страшно катували, але навіть під тортурами вона не дала жодних свідчень про Шухевича. Тому далі оперативники взялися до так званої “бочки”. Вони підсадили до камери Гусяк агентку “Розу” (А. Фроляк) під виглядом підпільниці. Та, ніби після “тортур і катувань” увійшла в довіру до Гусяк і, коли виходила з тюрми, погодилася передати записку рідним Дар’ї. І таким чином фактично стало відомо про місце перебування Шухевича.

Роман Шухевич

– Що в цей час відбувалося в підпіллі біля Романа Шухевича?

– У всіх були неписані правила. Якщо хтось не виходить на зв’язок три дні, то Роман Шухевич змінює своє місце знаходження. Таке рішення було прийняте і після того, як зникла Гусяк. Але тоді Шухевич уже хворів і затримався. Це була його фатальна помилка. Його охорона з цінними документами виїхала ще надвечір, а Шухевич залишився в криївці ще на один день і не змінив місця дислокації. О восьмій годині ранку до будинку, де переховувався Шухевич, прийшли оперативники найвищого рангу. Шухевич розумів, що це його останній бій і живим йому даватися не можна. Він почав відстрілюватися, при цьому вбив майора Ревенка. Роман Шухевич, отримавши від оперативників чергу з автомата, вистрелив собі у скроню, адже живим не міг їм здатися.

– Є свідчення Дар’ї Гусяк, яка сказала, що при арешті так само хотіла покінчити самогубством, але не встигла. Це було за правило, не датися живим?

– Так. У кожного була ампула з сильнодіючою отрутою, наприклад з ціанистім калієм. Вони просто не мали права даватися живими. Дар’ї Гусяк одразу було заблоковано руки, ноги і рот, щоб вона не могла перекусити ампулу. З конспіративних міркувань Дар’я Гусяк все правильно зробила і виконала свій обов’язок. Але радянські оперативники працювали досить професійно, вони вже знали і про отруту, і про пістолет. До речі, Романа Шухевича також було наказано брати лише живим.

Джерело.

https://www.5.ua

Чортків Life

Comments

коментарів

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here