…Пригадую один цікавий момент з особистого життя. Я поверталася з навчання в університеті автобусом додому, де почула цікаву розповідь жінки, якій під час відпочинку на Святій Землі Ісуса вдалося побувати біля «стін» Гробу Господнього. Я на той час якраз опрацьовувала матеріали до магістерської дипломної роботи про паломницьку прозу, зокрема паломництво Даниїла та «Мандри» Василя-Григоровича-Барського. Тема розмови мені була особливо близька, тож враження жінки, так би мовити, сучасної паломниці Святої Землі, мені особливо запам’яталися.

Так ось, вона розповіла, що її глибоко вразила простота місця Божого поховання. Абсолютно нічого подібного з образом Божого гробу, який виставляють у кожному храмі напередодні Великодня. Один камінь, схожий на стільницю, жодних «прикрас». Все, як було колись насправді. У жінки-паломниці склалося враження, ніби вона потрапила у реальне минуле, і бачить на власні очі місце захоронення Божого тіла, а згодом – місце Його Воскресіння. Так, ніби це сталося кілька днів назад і є зовсім «свіжим» місцем події.

Доторкнувшись до історії спасіння людства, виходиш «звідти» і мимоволі починаєш помічати безліч марнославних речей у власному житті. Думаєш, без тієї чи іншої дрібниці життя пройде… не так добре, як хотілося б. Проте для спасіння так мало потрібно, і зовсім не матеріальних речей. Перебування біля Гробу Господнього змушує відчути цей контраст Божих цінностей і того способу життя, який щоденно нам нав’язують світові авторитети.

Мене її свідчення дуже торкнулось в той момент. Я продовжую роздумувати над ним і сьогодні. Скільки всього змінилось у нашому світі лише за кілька століть від життя паломників Даниїла і Василя-Григоровича Барського. Наприклад, зараз ми можемо комфортно «переміститись» з однієї країни в іншу, завдячуючи авіаперевезенням, при чому затрачаючи мінімум зусиль і часу. А раніше це було ціле довготривале паломництво, чи не найбільша подія життя людини. І, звісно, глибина переживання такої пригоди у житті паломників з минулих століть має більшу цінність, аніж швидкоплинний кількаденний відпочинок на Святій Землі сучасної людини.

Нас невтомно зосереджують на таких аспектах життя як комфорт, зручність, світові тренди змушують мріяти про привабливі розкішні речі. Це все мине з плином часу, а вічне залишиться поза увагою. Звичайний, здавалося б, камінь (Гробу Господнього), а скільки пізнання він може дати тому, хто на мить зупиниться, щоб придивитись, подумати. У ньому вся вічність, цінність людського існування. Він заспокоює стривожених, дає надію опечаленим, живить віру віруючого, надихає на подвиги охочих до нього прийти. Робить те, що матеріальний світ хто-зна чи зможе колись забезпечити.

Леся Пиняк, з особистих спогадів

Comments

коментарів

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here