Щорічно 6 червня відзначають День журналіста. Для когось це професійне свято, а для інших – це радісна мить, яку описують у радісних і кольорових барвах спекотного літа.

На стежину журналістики я потрапив якось непомітно на першому курсі навчання у Чортківському вищому професійному училищі. Добре пам’ятаю: то був спекотний літній червень. Саме тоді дізнався, що мешканка села Шманьківці (народився, і живу тут – авт.) Ганна Мацьків може розповісти цікаву історію про каплицю, яка знаходиться у східній околиці нашого села. Мене настільки це зацікавило, що я вирішив написану історичну замітку та подати до районної газети «Голос народу». Після подання, її все ж таки надрукували 17 червня під промовистим заголовком «Під прихистком святого Миколая». Від того часу я не можу зупинитися, мою молоду голову переповнюють слова та речення, які «вистрибують» у статті. З цим нічого не вдієш, люди, схильні до творчості, «так ся мают».

З пані Ганною ми могли говорити не те що годинами, а днями. Хоча різниця у віці дуже велика, ми завжди обоє знаходили спільну мову. Вона завжди була привітна, добра та ввічлива старша жінка, яка цікавила мене все більше своїми краєзнавчими розповідями про рідне село. Але, на превеликий жаль, на 91-у році свого життя, старенька відійшла у засвіти. Дуже жалію, що Шманьківська земля втратила таку хранительку старовини. Я дуже радію, що свою журналістську діяльність розпочав саме із зустрічі з п. Ганною Мацьків і з тієї надрукованої статті «Під прилистком святого Миколая».

Кожен журналіст має пам’ятати першу свою статтю, як молитву «Отче наш», адже це є цінна реліквія для своїх майбутніх дітей та внуків, або показати таким чином приклад для наслідування. Можна сказати, що журналісти – це не просто творчі люди, які пишуть статті, а вони ще таким способом висловлюють свою думку для оточуючих. Кожний журналіст має своє бачення тієї та іншої події, яка відбувається довкола нього.
Не знаю, чи у жінок є «муза», але у чоловіків точно є, і не одна. В мене вона також є, бо інакше ніяка стаття не напишеться просто так, потрібне натхнення та «муза». Хочу відкрити один секрет: надихає мене писати одна дуже гарна дівчина по імені Вікторія, яка можливо й не здогадується про це. Вона навчається на факультеті журналістики ЛНУ ім. І.Франка. Але, як то кажуть – це вже особисте.

Для когось журналістика залишається хобі на все життя, а в когось «переростає» в професійну діяльність, від якої ще важче відмовитися. Така творчість комусь допомагає стати впевненішим у своїх силах та досягти успіху, а іншим – це шанс показати себе з іншого боку.

Також я ще займаюся фотожурналістикою. Це теж така професія, котра вимагає не лише вміння фотографувати, але й елементарного таланту, який проявився у мене ще у шкільні роки. Гадаю, що цей талант мені перейшов саме від батька. Будучи юнаком він придбав собі фотоапарат «ФЕД» і почав «знимкувати». У ті часи, щоб зробити якісну фотографію, потрібно було докладати чимало зусиль, аби отримати якісну чорно-білу фотокартку. Це було дуже важко, і він залишив цю справу. Вважаю, що його фотосправу я маю продовжувати, і передавати своїм дітям та майбутньому поколінню. У теперішню еру цифрових технологій фотографії отримують в електронному варіанті, зберігаються в цифровому форматі JPEG, PNG та інших. Їх дуже легко надрукувати, не потрібно «вимочувати» у спеціальних ванночках годинами, але зробити якісне фото не так уже й легко.

Фотокореспондент є тим самим журналістом, але має інші обов’язки. Його головним завданням є сфотографувати подію на його баченням так, щоб зацікавити людину різнобарвними кольоровими знімками. У кожних своїх фоторепортажах моє завдання вибрати лиже одну і одночасно ідеальну та хорошу світлину для першої шпальти «Чортківського Вісника». Ось і в цьому на мою думку закладається вся суть цієї професії.

Кожна з цих професій має свою певну складність роботи та взаємопов’язаність, але коли ти робиш те, що тобі до вподоби, то тоді тіло та душа отримають неземне задоволення від виконаної роботи. Журналістів газет можна прирівняти до бджолиного вулика, у якому щодня маленькі бджілки трудяться, щоб отримати солодкий продукт. Саме таким чином і побудована робота журналістів. Вони ходять на різноманітні заходи, і весь назбираний матеріал описують у своїх замітках.

P.S. Нещодавно я складав ЗНО (Зовнішнє Незалежне Оцінювання) з української мови та літератури, де саме останнім завданням було написати короткий твір про те, що більше підштовхує тебе, аби досягти успіху: віра в себе чи підтримка близьких та друзів. Я хочу зазначити, що лише віра в себе допоможе досягти великого успіху…

Максим ОГОРОДНИК.

Comments

коментарів

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here