Чортківський шахіст хоче здобути звання кандидата в майстри спорту

Мабуть, доля сама притримувала таку змогу власне до Валентинового дня – аби поспілкуватися з юною поки що знаменитістю Чортківщини й не тільки: 12-річним Валентином Гулькою, шестикласником міської ЗОШ № 2. Буквально нещодавно хлопчина виконав І дорослий розряд з шахів і тепер його найзаповітніша мрія – здобути звання кандидата в майстри спорту. Ну, а відтак, звісно ж, – шлях до майстра спорту (неодмінно – до повноліття), гросмейстера і – чемпіона світу!

Днем перед тим Валентина номіновано статуеткою богині перемоги Ніки та Дипломом «Звитяга-2017» як кращого шахіста. Й недарма: адже, за словами його нинішнього тренера Івана Хабінця, тим рівнем, на який нині вийшов підліток, наразі не може похвалитися жоден з його вихованців і в Україні, і в Польщі. Іван Хабінець – ще й чемпіон України з інтелектуальних видів спорту – шахів та шашок в одночасній грі. А попереднім тренером Валентина певний час був Володимир Люба, кандидат в майстри спорту та очільник тодішнього шахового клубу «Тріумф», що функціонував у Чорткові й куди хлопця привела мама. До слова, п. Володимир виконав І дорослий розряд за два роки, відколи почав займатися шахами, – таку мету поставив перед собою й Валентин і – ось, досяг! Щоправда, «обігнав» свого вчителя на два роки, бо підсів на цей «наркотик» (так напівжартома принагідно іменує синову пристрасть Ірина Гулька, начальник відділу освіти РДА) в десятирічному віці, а ось цю першу солідну перемогу здобув у дванадцять.

Узагалі-то потяг до шахів школяреві перейшов по генах – від покійного нині, на жаль, дідуся по маминій лінії Михайла Зенчака. «Колись мій дідусь брав участь в районних змаганнях, та й зі мною часто грав», – охоче розповідає хлопець. А мама, п. Ірина Гулька (котра, вже цілком жартома, позиціонує себе за «безкоштовну прес-службу» сина, бо защораз означує його перемоги на шаховій дошці повідомленнями на власній сторінці у Facebook), тут же додає, що від її батька син успадкував рухи, вираз обличчя, задуму над шаховою дошкою. Тож дідусь, так би мовити, дав старт. Через те Валентин у три роки вже пересував шахові фігури, а в сім – почав потроху грати. Більш ґрунтовним початком став тренер Володимир Люба, а ось тепер – вже Іван Хабінець (до речі, перший – в минулому ви- хованець другого).

Отож, І дорослий розряд В.Гулька виконав у часі турніру в Тернополі. Оце ось зовсім недавно брав участь в чемпіонаті України серед юнаків і дівчат віком до 14 років зі швидких шахів у Чернівцях. І взагалі спосіб його життя – то майже щотижнева участь у змаганнях, турнірах. Півфінал чемпіонату України серед юнаків і дівчат віком до 14 років з класичних шахів у Чернігові – 9 партій впродовж 9-ти днів; шаховий табір у Славську, в Карпатах: там з учасниками займались тренери – майстри Міжнародної шафової федерації FIDE. А у Вінниці Валентин «засвітив», було, наш Чортків (про котрий в шаховому світі не чули принаймні вже років сто (!) на всю Україну…

Місця проведення шахових баталій юний шахіст вперто й наполегливо відстежує в Інтернеті, дещо підказує тренер. Його улюблений Інтернет-ресурс – сайт шахової федерації України. А кумири – Василь Іванчук (з вітчизняних) та Левон Аронян, Магнус Карлсен і Гаррі Каспаров. Прямісіньким потраплянням «в ціль» став подарунок тренера хлопцеві на День уродин – книжка «Шахові новели Василя Іванчука» з авторським підписом. Узагалі в домі Гульок є численна шахова бібліотека, котра щедро поповнюється після кожної поїздки на черговий турнір. «По книжках дивлюсь різні партії Іванчука, Карлсена», – ділиться методами праці над собою мій інтерв`юер.

Цікавлюся, з якими предметами асоціюється прив’язаність до шахів. Виявляється, найперше – з математикою: з неї у Валентина «відмінно» (принагідно ще й зазначає: «Вчителька мені каже: «Ти шахіст, тому ти на п’ять років знаєш більше за однокласників»). Та хлопець захоплюється не лише математикою – з усіх дисциплін йде рівно (на шкільній стезі Валентинові «янголи-охоронці» – то перша вчителька Надія Мели- мука та класний керівник Майя Баранова). Й водночас займається грою на гітарі, регулярно відвідує спортзал. Хоча, звісно, превалюють все ж шахи. А участь в турнірах формує характер – суто чоловічий. Та й громадянський загалом, з патріотичним підґрунтям. До при- кладу: як розповідає Валентин, на чемпіонаті України випало йому грати з чемпіоном Івано-Франківщини Богданом Лозинським. Чув він це ім’я ще початківцем, шахіст з Прикарпаття вже був кандидатом у майстри спорту, тому й видавалася хлопцеві та постать грізною, навіть страшнуватою. А ось тепер зійшлися в партії на рівних – зіграли внічию. Ще пригадує: першорозрядник Михайло Софюк програв йому, було, партію й не забажав подати молодшому руки, зігнорувавши етикет. Ось так буває. Одначе подібне лише гартує (про те вже – мама): виробляє вміння перемагати, не пасувати перед труднощами. Додає стимулу підніматися і йти далі. Адже, коли долаються поразки, напрацьовується стій- кість до життєвих випробувань загалом.

Насамкінець – ще один вагомий акцент: виявляється, ім’я Валентин передбачає в своєму означенні ще й… захоплення шахами! Випадковий збіг чи перст долі? Здається, всевладний час настійно потверджує друге, визначальне…

Анна БЛАЖЕНКО

Газета «Голос народу»

 

 

Comments

коментарів