Про Чортківську офензиву (іншими словами Чортківський наступ) – наступальної військової операції Української Галицької Армії (УГА), здійсненої в період з 7 по 28 червня 1919 року, написано і багато, і недуже. Головно є те, що вона була однією з найзначніших наступальних операцій, що здійснила Галицька армія під час польсько-української війни в Галичині 1918-1919. У чотири рази менша кількість українських солдатів і офіцерів примусили відступити по всій лінії фронту більш як 100-тисячну польську армію, добре озброєну і підсилену французами. І тільки зовнішні чинники та брак матеріально-технічного забезпечення врятували супротивника від воєнної поразки.

ПЕРЕДІСТОРІЯ
У лютому 1919 року командування Галицької армії розробило і успішно розпочало Вовчухівську операцію. Унаслідок наступу українських частин практично завершилося оточення Львова. Проте на вимогу Найвищої ради країн Антанти просування частин ГА було зупинено. Після безплідних переговорів із союзницькою місією на чолі з генералом Бартелемі, яка висунула неприйнятні для української сторони умови перемир’я, бойові дії продовжилися. Але час був втрачений і польське командування, підтягнувши стратегічні резерви, зупинило наступ українських підрозділів. Безрезультатно завершилася і місія генерала Луїса Боти, яка виїхала до зони конфлікту в середині травня 1919. Саме у цей час поляки, усупереч зобов’язанням перед Антантою, кинули проти УГА шість добре озброєних дивізій генерала Юзефа Галлера і 15 травня 1919 року розпочали наступ по всьому фронту. УГА було затиснуто у невеликий трикутник біля Чорткова на південному сході Галичини (замкнений ріками Збруч і Дністер та лінією Гусятин-Улашківці-Товсте-Устечко). У цей критичний момент після наради (2 червня) у Бучацькому монастирі 9 червня 1919 уряд ЗУНР – Державний Секретаріат склав свої повноваження, а УНРада ЗУНР призначила Євгена Петрушевича диктатором ЗУНР. У той самий день командувачем 25-тисячної (за іншими даними – 19 000 старшин і вояків у бойовому стані і до 50 батарей) Галицької армії був призначений генерал Олександр Греків, який разом із групою старшин підготував план наступальної операції в напрямі Чортків – Львів.
БІЙ ЗА ЧОРТКІВ
Операція розпочалася вранці, ударом частин II-го корпусу полковника Мирона Тарнавського на Чортків – важливий стратегічний пункт поляків і вузол комунікацій на Галицькому фронті. Бій за Чортків розпочався перед полуднем після сильного артилерійського підготування, переведеного «Артилерійською групою Південь» (під командою артилериста отамана Кирила Карася), розташованою в лісі на захід від с. Шманьковець. Після закінчення артилерійської підготовки піші курені 1-ї бригади УСС, 3-ї Бережанської, 4-ї Золочівської та 7-ї Львівської бригад перейшли до наступу, артилерія перенесла вогонь у глибину. Успішному наступові Львівської бригади отамана Альфреда Бізанца сприяли дії 7-го полку сотника Е. Кнейфеля. Потім полки розосередилися й перейшли до підпорядкування командирів своїх бригад, безпосередньо підтримували піхотні курені вогнем, здебільшого з відкритих вогневих позицій. Зокрема, на підступах до Чорткова поляки зупинили просування Бережанської бригади А. Вольфа, командант гарматного полку Юліян Шепарович перекинув сюди свої батареї, які прицільним вогнем знищили вогневі точки ворога й розчистили шлях піхоті. Комбінованим ударом бригад ІІ-го корпусу, за підтримки артилерії, під вечір 8 червня українські частини визволили Чортків, здійснивши пролом у стратегічній обороні польської армії.
Із «Денника Начальної команди Галицької Армії».
«9 червня. Побитий у Чорткові ворог мав великі втрати. Одна тяжка 15- центиметрова батарея гавбіц (5 гармат), одна 8-центиметрова гармата (канона), 52 скоростріли (половина російських, половина австрійських), багато крісів, 200 полонених, 60.000 набоїв піхотної амуніції. Побитий у Чорткові ворог належить до дивізії полковника Сікорського і складається з полків 40, 13, 36 і кількох легких і тяжких батарей». Залишки полку поспіхом відступили на Трибухівці (Бучацького району).

Спогад поручника УГА Якима Вербового. „Пам`ятаю, як нині, звитяжний наш бій за село Ягільницю, невеличке галицьке містечко, що біля Чорткова. Я би сказав, що головну роль відіграв тоді там саме наш курінь під управою нашого героїчного сотника Михайла Дибуляка. Через поля ми підійшли впритул до Ягільниці. А потому після доброї гарматної атаки вдерлися ми сюди. Наш наступ був несподіванкою для поляків. Ми їх тоді буквально розгромили до тла. Забрали в полон їхніх вояків та багато трофеїв, що нам знадобилися. Відкрили ми тогди собі дорогу на Чортків. А найголовніше, що втрати наші були досить невеликими як щодо людей, так і щодо амуніції…”.

Наступ почався другого дня коло полудня, 14 полк 7 бригади пішов прямо на Білобожницю в похідних колонах,щоб відтягти відворот і боронити наше ліве крило, 13 полк 7 бригади по лівій стороні, а Третя бригада по правій стороні гостинця. Наступ підтримали 2 батареї. Сіявся літній дощ. По коліна в болоті стрільці бригад Бізанца і Вольфа наступали вздовж залізниці. На околицях міста їх зустрів нищівний вогонь противника з пагорбів, що над Серетом.

Поки галицька артилерія знищувала вогневі точки, січовики здійснили стрімкий маневр і ударом з тилу примусили ворожий заслон відступити. На цілій рівнині було видно, як наше стрілецтво, дисципліновано, не зважаючи на ручний вогонь поляків, відважно напирало мокрими полями, на польські окопи. Наші батареї зайняли боєві становища по обох боках гостинця і почали цільно обстрілювати поляків гранатами. Прямим гарматним обстрілом наші гармати знищили польську лінію так, що поляки із значними втратами покинули в переполосі свої становища. Ввечері Чортків – важливий вузол противника на галицькому фронті – було взято. Наші батареї в’їхали до Чорткова дорогою і були там скоріше від піхотних частин. Третя і 7 бригади увійшли до Чорткова бадьоро, окрилені успіхом в бою, з мінімальними втратами».
Продовження у наступних числах ЧВ

Підбірка
Юхима МАКОТЕРСЬКОГО, члена НСКУ

Comments

коментарів

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here