Нескінченні молебні, імітація громадського життя і повна відсутність перспектив.

Так описав реалії нинішнього окупованого Луганська мешканець міста Петро Іванов, пише  «Діалог.UA».

Життя в «республіці» як такого взагалі немає — в більшості випадків, це жалюгідне і нікчемне існування. Адже територія, яка не має чітких законів, правових норм, невизнана як держава — абсолютно безперспективна. І існує лише як укриття для неспроможних боржників, аліментників і іншого «цвіту суспільства».

«Покрову в Луганську відзначали не так бурхливо, як у Києві. У тутешній ідеологемі це свято прив’язане до інших моментів. Подали його як козацьке. Анонсували гуляння в парку біля бібліотеки імені Горького, місці, яке тепер відоме світові як «парк біля СБУ «, — пише луганчанин.

«Світ, зрозуміло, не знає, що парк біля СБУ розбитий на місці кладовища, закритого не так давно, в 60-х роках ХХ століття. Тоді ж побудували бібліотеку імені Горького, універмаг «Росія», а пізніше і  готель «Луганськ». Атеїсту, припустимо, байдуже, але гуляння в цьому парку не прижилися.

Козаки позиціонують себе як люди віруючі, звідси і прив’язка до релігійного свята. Мені було цікаво, як вони обійдуть це протиріччя. Поїхав подивитися. Застав збори і невеликий молебень на свіжому повітрі. Тривало все це приблизно годину або трохи більше. Подивившись, вирушив по своїх справах, так і не дізнавшись, чи відбулися гуляння, танці та пісні, чи ні.

І одразу поринув у «інший Луганськ», той, що їздить в маршрутках. Луганськ пенсіонерів з візками і посвідченнями на пільговий проїзд. Одна з граней свободи — існування всередині тісного, замкнутого світу безлічі паралельних світів, причому цим світам немає діла один до одного, і у кожного з світів свої проблеми, свої біди і радощі. Світи менш благополучні схильні нарікати ситим і здоровим, що ті їм не допомагають. Світи ситі мляво відбиваються від претензій, якщо взагалі чують їх. А якщо дивитися правді в очі, ще невідомо, чи вистачає у світу здорових і ситих сил, щоб вирішувати свої проблеми. Ті ж міркування привожу я в дискусіях, наприклад, про «молодіжний парламент».

Це новий винахід «ЛНР»: «підпустити молодь до реальної політики», дати їй можливість доторкнутися до важелів управління. Про ці новації зараз говорять не менше, ніж про «програму возз’єднання народу Донбасу». Але виникає відчуття, що це заняття для невеликого кола людей, яке стосується тільки його учасників. Деяким наївним суб’єктам здається, що «молоді політики» зроблять те, чого не зробили старі за три з половиною роки війни. Переведуть «ЛНР» на якийсь інший рівень існування, щоб кожен мешканець «республіки» відчув це на собі.

Реаліст (і оптиміст) сподівається, що цього не станеться. Швидше за все, «молодим політикам» просто виділять офіс і покажуть місцевість, де можна проводити квест, «не запливаючи за буйки». Ощасливити в «ЛНР» нікого не можна, тому що далі вже просто нікуди. Ніхто нікому нічого не винен.

Можна воювати, бути чиновником або бізнесменом, взяти кредит в банку будь-якої країни (якщо дадуть), наплодити дітей, а потім поїхати в невідомому напрямку, і не платити аліменти чи борги. Можна отримувати одну, дві, три пенсії, аби вистачило сил на переїзди від «країни до країни» і оформлення відповідних документів. Можна, навпаки, приїхати в «ЛНР», назвавши себе волонтером, журналістом, спостерігачем або ніким не назвавши — і зникнути для решти світу, не сплативши свої борги. Ніхто не бере на себе жодної відповідальності ні за кого і ні за що.

Така ситуація склалася поступово. І ми не самі ми до цього додумалися. Адже, якщо сильним світу цього так можна, то чому не можна всім іншим? Звідси виробляється навіть особливе сприйняття, «Кліпове», до якого не доросли зовнішні спостерігачі цього світу, яким незрозуміло, як в Луганську одночасно відбувається вибух пам’ятника, а в ста метрах від нього — спортивне свято, причому одне на інше не впливає, і ніхто не тікає зі свята.

Але це склалося ще три роки тому, коли в одному і тому ж місці одночасно були обстріли і жвава вулична торгівля. Тому що обсяг одного паралельного маленького світу, це десь десять метрів в окружності, а за його межами — вже інший світ, якому немає діла до першого», — підсумував автор.

За матеріалами 7days-ua.com

Comments

коментарів