Взявши християнські цінності за основу власного життя, бажаючи в майбутньому обрати для себе подружній стан, я дуже багато часу приділяла пізнанню того, яким би мав бути справжній християнський чоловік, щоб з ним мати добру християнську сім’ю. Багато книг перечитала з цього приводу, тоді, як про те, якою має бути християнська жінка, жодної. Знаючи, що добра дружина має мати послух у відношенні до чоловіка, я вважала, що цього мені буде достатньо. Втім я ніколи не замислювалась над тим, яку відповідальність Бог вкладає в руки жінці, яка прагне присвятити себе подружжю, окрім бути цілковито покірною чоловікові – в ідеалі, народжувати і виховувати разом з ним дітей. Я вважала, що я, як жінка, зі своїми цими обов’язками справлюсь, головне, щоб він – чоловік, був «таким, як треба».

Думаю, багатьом українкам, якщо не всім, важко дати відповідь на питання: чи знаєш, жінко, хто ТИ? Так, усвідомлюю, що не знаємо, хто ми, бо надто багато ролей нам відведено: дружина, мати, домогосподиня, працівник (приносить дохід), донька з великої літери, бо хто ж батькам подякує на старість… Не встигаємо з усім впоратись і з роками в результаті маємо спрацьованих жінок, які дуже добре знають свою роботу, є такими-сякими собі матерями, домогосподинями, доньками, дружинами. А те, що вони – жінки, це тільки стосується фізичної статі, або ще емоційної складової.

Жінка. Насамперед майбутня мати. Часто про це читаємо, чуємо.

Що «жінка насамперед мати».

Ні. Жінка насамперед Жінка. Потім дружина, а потім мати. А ще колись вона була маленькою дитиною, дівчинкою, потім юною, а згодом нареченою.

Народивши двох дітей, усвідомила, що не в материнстві вся моя природа, вся моя суть. А в тому, що маю жіночу природу і є дружиною.

Відповідальність дружини у сім’ї – в дарі плідності. Так, саме за плідність несу найбільшу відповідальність. Так, саме я, жінка, а не чоловік. Неправда, що «винен» «він», коли «вона» завагітніла. Якщо і є чиясь «вина», то спочатку «її», оскільки за власну плідність відповідає саме жінка. Чоловік, як відомо, є плідним завжди, а жінка має вибір. Ми мало досліджуємо свою фізичну природу, замало знаємо себе духовних, тому часто життя якось йде «не так». А Бог саме це нам і довірив. Тільки ввійшовши в Його волю, можемо багато пізнати. Щоб діти були повнотою радості, а не трудністю, слід не нехтувати можливістю їх планувати. А це відповідальність жінки, особливо коли чоловік «такий, як треба».

Материнство як і батьківство – похідні від стосунків чоловіка і жінки в сім’ї, важлива могутня складова життя подружжя. Але не суть подружжя.

Перш, ніж ставати «одним тілом», тобто народити дітей, треба до цього дорости, підготуватись. Християнство забороняє аборти і багато християнських пар приймають «несподіваних сюрпризів» не без жалю до себе, зі смутком і навіть розчаруванням. Проте одного прийняття мало, треба залишити собі сили щоб допомогти дітям стати дорослими і ще хотіти їх народжувати. Маємо починати з себе, з усвідомлення власних потреб і особистої відповідальності. Мусимо розширювати наше життя, наш внутрішній світ так, щоб утворювалась порожнеча, яку мають заповнювати діти. Щоб деревина нашого обіднього столу не всихала з роками і стала непридатна, а росла як живе дерево, створюючи додаткові місця для малечі, щоб у великій сім’ї було достатньо фізично і морально місця всім – і батькам, і дітям.

Олена ЗЛАДА

 

Comments

коментарів

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here