Зустріч. Неодмінно той дотик, що змінює… світ, погляд, світогляд. Багато сумних картин війни бачать очі, різкі звуки розпачу від несподіваного в долі якоїсь людини лиха чують наші вуха з екран телевізорів у новинах. А це була чиясь зустріч. Зі смертю і втратою.

Зустріч – це знайомство. Якби не конкретний діалог при зустрічі, не було би глибшого пізнання. Це я про Наталку Римську, її «подорож» (життя), і книгу «Подорож» Іди Фінк, польської письменниці.

Та насамперед про досвід зустрічі, яка відбулася 24 квітня у читальному залі Центральної районної бібліотеки Чорткова за участі перекладачки з польської мови на українську книги «Подорож» Іди Фінк, редакторки польського інформаційного порталу Culture.pl, Наталки Римської та Олександра Степаненка.

Іда Фінк – єврейська письменниця, яка народилася у м. Збараж Тернопільської області, в освіченій єврейській родині: батько був лікарем, мати – вчителькою. Після нацистської окупації разом з батьками та сестрою опинилася у Збаразькому гетто, звідки у 1942 році втекла разом із сестрою, і до кінця війни переховувалася. Після війни мешкала у Польщі. У 1957 році емігрувала до Ізраїлю. Була членом Спілки польськомовних авторів Ізраїлю. Проза Фінк зосереджена передовсім довкола теми Голокосту, її перекладено англійською, французькою, івритом, німецькою та іншими мовами, а відтепер – і українською теж.

У залі міської бібліотеки незворушна тиша. Наталка Римська зачитувала уривки прози злегка тихим голосом, повільно, виважуючи кожне слово, зберігаючи інтонацію змісту.

– Якою є особливість книги «Подорож» Іди Фінк для української культури?

– Про Іду Фінк я довідалася від відомого перекладача і голови польського ПЕН-Клубу Адама Поморського. Мене просто поглинув стиль розповіді письменниці, яку можемо вважати українською, – стислий, не ідеологізований, є чітким особистим свідченням людини, яка пережила ті часи. Текст, як пружинка, складається з обірваних епізодів з життя героїнь повісті. Сама авторка казала, що це «писання пошепки», і я, коли перекладала її «Подорож», теж була змушена робити паузи, щоб повернутись до свого реального життя і переконатись, що все добре. Вона намагалася бодай штрихами зазначити речі, які є універсальними. Важливими й для нас, а не лише у ІІ Світовій війні.

Присутні із Наталкою Римською багато говорили про те, що дає нам дотик від зустрічі із цією книжкою, а відтак зі спогадом із життя авторки та її сестри. Зокрема, Олександр Степаненко зазначив: «В кожній з наших родин десь мовчить ось ця правда, яка з плином часу із нашими батьками відходить. А в Іди Фінк цей спогад виплив із пам’яті і продовжує жити на сторінках «Подорожі». Варто задуматись, про те, що ми з знаємо з історії власної родини, містечка, бо інколи здається, що ми знаємо історію греків і римлян краще, ніж свою власну історію маленьких спільнот, як, до прикладу історію поколінь людей, що проживали у будинку, збудованому понад століття тому». А ще менше цих історій, які, якщо й передаються з уст в уста, занотовано на папері. Тому «Подорож» Іди Фінк є важливим свідченням проживання подій Голокосту.

Так, ця тема справді важка для обговорення, концентрований біль якої не дає пам’яті розгорнути жахливі картини минулого, щоб сказати все, як тоді було. А зустрітись із болем минулих поколінь варто і нам, сучасним, енергійним, молодим людям, щоб переосмислити власне існування. Щоб побачити, що той гіркий досвід стосується кожного з нас, стосується історії багатьох наших українських родин.

Comments

коментарів

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here