А той травень мені запам’ятався на усе життя…

«верховна рада скасувала вихідний день другого травня».

Другого травня 1986 року. Чорний ліс. Ми ще нічого не знаємо. Вихідний настрій
окроплює теплий сонячний дощ. Відразу видно сірі плями на помідорах і ще по весняному блідих плечах малечі.

Звечора, вже панічно вимиваєм себе і житло. Під вікном спальні дико верещить гейгер.

Особливо ретельно полощуть Київ.

Яка там сесія? Думкою дома – де жінка, діти.

Сашко – мій однокурсник з пожежної служби, ще не ліквідатор, але вже не тішить нас дотепними оповідками.

Вмираємо помаленьку…
Перше – перші, потім решта.

Ярослав СВИСТУН

Comments

коментарів

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here