Село Біла (раніше Велике Біле) – найбільше в районі. Понад півсотні топонімічних означень хуторів, присілків та урочищ.

Зліва Берманова Гора. Єдине в окрузі геологічне утворення, що відповідає означенню «гора». Всі інші, так звані, гори, по суті є плато. Колись на західному узвишші цієї гори був ісламський (татарський) цвинтар.

Відразу за потоком Млинівка – давньоруське городище Малина гора.

Є підставна версія вважати, що саме тут,  осів опальний древлянський князь Мал; котрий, уникаючи переслідувань княгині Ольги, здолав 300 км., від Малина під Іскоростинем (Житомирщина) в Підугорську Русь, де і заснував дві посеретних твердині – Малів (під Терембовлею) і Малин у Білому.

На цьому місці, впритул до кінця 20-го століття справлялися вогнянні дійства. Як і по інших селах на ніч Великодня, Біла розклала своє велике багаття, так щоб якнайдалі було видно зарево спроможності білецького парубоцтва до відтворення власного роду.

Маршрут ще раз перетинає зигзаг Серету і проходить вздовж Гоцькової гори. Це плато назване в честь війта Гоцька, який за переказами йшов пішки до Відня, щоб відсудити в пана громадське пасовисько і хлопську худобу.

Колишнє пасовисько, плавно переходить в Мокляки, де два княжих городища – літописний Моклеків, і далі в сторону Майдану – Чарна.  Моклеків (перша згадка в Шалівському літописі під роком 1211 і друга – 1214-м. Згадується, як дуже укріплена твердиня, яку ляський князь Лестько (Білий) не міг взяти приступом.

Само городище являє собою сегмент (1/4 круга), діаметром 150 метрів з контурним ровом з трясовинням. Було невелике озеро (30 метрів у поперечнику), яке свавільно скинув і висушив тутешній лісничий.

Яр Дан

Comments

коментарів

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here