13 листопада – Міжнародний день сліпих, а 15 жовтня незрячі всього світу відзначають Міжнародний день білої тростини. І якщо десь там по закордонах, у європах чи америках незрячі люди мають можливість отримувати різноманітні засоби й пристрої, які полегшують їхнє життя, то в Україні  вони приречені на постійну боротьбу. 

Серйозною проблемою  для незрячих людей є забезпечення, а швидше – незабезпечення  засобами реабілітації. Магнітофони для читання книг і газет, озвучені годинники й термометри, диктофони, машинки для набивання текстів шрифтом Брайля, білі тростини – все це повинно видаватися державою. Так було раніше і так залишається в усіх цивілізованих країнах. Але не в Україні! Від 2009 року Кабмін відмінив постачання інвалідів цими життєво необхідними засобами. «Це не просто знущання, це геноцид! – переконані незрячі, – Навіть тростину в Україні не можуть виготовити – на заваді став тендер, через який неможливо знайти виробника. Спеціальні комп’ютери для незрячих студентів і плеєри для прослуховування літератури Фонд захисту інвалідів начебто закупив, але їх поки що ніхто не бачив. За законом інваліди по зору раз на півроку повинні проходити лікування й обстеження в умовах стаціонару, щоб остаточно не втратити зір. Але в Україні немає жодного спецалізованого відділення для тотально сліпих. Або хоча б окремо виділена санітарка, яка б супроводжувала незрячу людину на процедури. Років 20 тому закрили єдину спеціалізовану лікарню для незрячих в Києві. Поїздка міським транспортом для сліпої людини перетворюється на  серйозне випробування. Особливо маршрутки. По-перше, майже всі вони зупиняються не на зупинках, а попереду або позаду неї. «Люди побігли, а незрячий стоїть як дурень, бо не знає, який транспорт підійшов і в який бік за ним бігти», каже незрячий Михайло.
За матеріалами київських видань.

З історії відзначення Дня незрячих

День сліпих пов’язаний з днем народження Валентина Гаюї, який народився 13 листопада 1745 року у Франції. Валентин Гаюї вперше продемонстрував свій метод навчання сліпих, за допомогою придуманого ним шрифту. У 1784 році в Парижі без підтримки уряду та благодійних товариств, на власні кошти в своєму власному будинку він відкрив першу у світі школу для сліпих дітей під назвою «Майстерня трудящих сліпих». Першим учнем Валентина Гаюї був підібраний на церковній паперті хлопчик Франсуа де Лезюер. Потім в школу вступили ще 11 його безпритульних.

Навчання та виховання сліпих дітей Валентин Гаюї поставив на наукову основу. Він розробив рельєфно-лінійний шрифт «унціал». Цей шрифт отримав назву від латинського слова, що означає «рівний по довжині одній унції». Це були великі рівні літери, видавлені рельєфом на щільному папері. Головне достоїнство «унціала» полягало в тому, що за допомогою цього шрифту можна було навчати сліпих дітей читанню і друкувати книги для сліпих. Шрифт був пересувний, і це допомагало сліпим дітям робити набір потрібного тексту.

Незважаючи на величезні матеріальні утруднення, Валентин Гаюї побудував при школі друкарню і надрукував в ній декілька книг рельєфно-лінійним шрифтом — «унціалом». Це були перші книги для сліпих. За книгами Валентина Гаюї незрячі навчалися аж до винаходу Луї Брайлем рельєфного шрифту з шести точок, який використовується до наших днів.

 

Comments

коментарів

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here