За церковним календарем, 13 січня вшановуємо Святу Меланію. Вона народилася в християнській родині, дуже багатій і знатній. У 14 років дівчину видали заміж за парубка Апініана, який теж походив із знатної родини. Своє майно, чималі грошові статки ця молода сім’я часто використовувала для того, аби допомогти нужденним. Після багатьох років богоугодної праці Меланія оселилася на Єлеонські горі, де згодом заснували монастир. Відомо, що достойниця померла 439 року.

На Меланки (народна назва свята), щоб веселіше провести Старий рік і зустріти Новий, молодь ходить з вертепом, де дійовими особами є Коза, Ведмідь, Журавель, Циган, Циганка… і, звісно, сама Меланка. Акторами, як правило, виступають парубки, одягнувши відповідні костюми. Дівчата теж ходять з вертепною ватагою, але вони лише щедрують під вікнами хати, а в саме помешкання не заходять, бо традиція не велить. До речі, хлопці навідуються не до кожної оселі, а до тієї, де можна зустріти дівчину на виданні. Дозволу зайти з вертепом слід просити у пісенній формі:

– Господине, Господарочку,

Пусти в хату Меланочку.

Меланочка чисто ходить

І нічого не пошкодить…

(Ох, якби ж то знали, на що насправді здатна Меланка!).

Господар запрошує до хати вертепників, і вся родина збирається подивитися на театралізоване дійство. Допоки розігруються сцени, Меланка тим часом робить шкоду: розкидає сміття, перевертає посуд, смикає кота за хвоста.., а Циган з Циганкою (спільники Меланки) намагаються щось поцупити, скажімо, шинку, ковбаску, або випросити у хазяїна побільше грошей. Все це — добрі, дотепні жарти. Тож на Меланку ображатися не можна, бо сьогодні — її вечір! Буває, що добрий господар запрошує весь вертеп до столу, насамперед частує кутею. Адже Щедрий вечір — Щедра кутя!

У давнину дівчата цього вечора збиралися поворожити, так само, як і в ніч на Андрія. А ось за легендою, дівчата-відьми на Щедрий вечір збирають чаклунське зілля “нечуйвітер”. Вірили, що у цей час воно має найбільшу силу, але знайти його можуть сліпі люди, або ж відьми, бо знають такі потаємні місця. Втім, хто випадково знайде чар-зілля, за власним бажанням може стати невидимим і нечутним.

Особливе дійство Щедрого вечора – “водіння Кози” (для цього хтось перевдягався на домашню тварину, або виготовляли її опудало). Коза в традиційних віруваннях українців відігравала неоднозначну роль. З одного боку ця тварина вважалася породженням лихого, з іншого — символізувала родючість і життєву силу. Побутували уявлення, що відьма боїться кози і ніколи не відбере у неї молока. Козла, наприклад, тримали у стайні разом з кіньми для їх охорони від нечистих сили, а також для того, щоб чорт їздив верхи на козлі і не мучив коней.

Загалом ця ніч, а вона, не забуваймо, Новорічна, сповнена магічних дій, спрямованих на розгадування майбутнього, забезпечення родинного добробуту та щастя на весь наступний рік. Народні повір’я стверджують, що на Щедрий вечір аж до світанку небеса відкриті для людської молитви, тож можна просити в Бога про найпотаємніше.

Тарас ЛЕХМАН

 

Comments

коментарів

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here