Чортківський шахіст хоче здобути звання кандидата в майстри спорту

Мабуть, доля сама притримувала таку змогу власне до Валентинового дня – аби поспілкуватися з юною поки що знаменитістю Чортківщини й не тільки: 12-річним Валентином Гулькою, шестикласником міської ЗОШ № 2. Буквально нещодавно хлопчина виконав І дорослий розряд з шахів і тепер його найзаповітніша мрія – здобути звання кандидата в майстри спорту. Ну, а відтак, звісно ж, – шлях до майстра спорту (неодмінно – до повноліття), гросмейстера і – чемпіона світу!

Днем перед тим Валентина номіновано статуеткою богині перемоги Ніки та Дипломом «Звитяга-2017» як кращого шахіста. Й недарма: адже, за словами його нинішнього тренера Івана Хабінця, тим рівнем, на який нині вийшов підліток, наразі не може похвалитися жоден з його вихованців і в Україні, і в Польщі. Іван Хабінець – ще й чемпіон України з інтелектуальних видів спорту – шахів та шашок в одночасній грі. А попереднім тренером Валентина певний час був Володимир Люба, кандидат в майстри спорту та очільник тодішнього шахового клубу «Тріумф», що функціонував у Чорткові й куди хлопця привела мама. До слова, п. Володимир виконав І дорослий розряд за два роки, відколи почав займатися шахами, – таку мету поставив перед собою й Валентин і – ось, досяг! Щоправда, «обігнав» свого вчителя на два роки, бо підсів на цей «наркотик» (так напівжартома принагідно іменує синову пристрасть Ірина Гулька, начальник відділу освіти РДА) в десятирічному віці, а ось цю першу солідну перемогу здобув у дванадцять.

Узагалі-то потяг до шахів школяреві перейшов по генах – від покійного нині, на жаль, дідуся по маминій лінії Михайла Зенчака. «Колись мій дідусь брав участь в районних змаганнях, та й зі мною часто грав», – охоче розповідає хлопець. А мама, п. Ірина Гулька (котра, вже цілком жартома, позиціонує себе за «безкоштовну прес-службу» сина, бо защораз означує його перемоги на шаховій дошці повідомленнями на власній сторінці у Facebook), тут же додає, що від її батька син успадкував рухи, вираз обличчя, задуму над шаховою дошкою. Тож дідусь, так би мовити, дав старт. Через те Валентин у три роки вже пересував шахові фігури, а в сім – почав потроху грати. Більш ґрунтовним початком став тренер Володимир Люба, а ось тепер – вже Іван Хабінець (до речі, перший – в минулому ви- хованець другого).

Отож, І дорослий розряд В.Гулька виконав у часі турніру в Тернополі. Оце ось зовсім недавно брав участь в чемпіонаті України серед юнаків і дівчат віком до 14 років зі швидких шахів у Чернівцях. І взагалі спосіб його життя – то майже щотижнева участь у змаганнях, турнірах. Півфінал чемпіонату України серед юнаків і дівчат віком до 14 років з класичних шахів у Чернігові – 9 партій впродовж 9-ти днів; шаховий табір у Славську, в Карпатах: там з учасниками займались тренери – майстри Міжнародної шафової федерації FIDE. А у Вінниці Валентин «засвітив», було, наш Чортків (про котрий в шаховому світі не чули принаймні вже років сто (!) на всю Україну…

Місця проведення шахових баталій юний шахіст вперто й наполегливо відстежує в Інтернеті, дещо підказує тренер. Його улюблений Інтернет-ресурс – сайт шахової федерації України. А кумири – Василь Іванчук (з вітчизняних) та Левон Аронян, Магнус Карлсен і Гаррі Каспаров. Прямісіньким потраплянням «в ціль» став подарунок тренера хлопцеві на День уродин – книжка «Шахові новели Василя Іванчука» з авторським підписом. Узагалі в домі Гульок є численна шахова бібліотека, котра щедро поповнюється після кожної поїздки на черговий турнір. «По книжках дивлюсь різні партії Іванчука, Карлсена», – ділиться методами праці над собою мій інтерв`юер.

Цікавлюся, з якими предметами асоціюється прив’язаність до шахів. Виявляється, найперше – з математикою: з неї у Валентина «відмінно» (принагідно ще й зазначає: «Вчителька мені каже: «Ти шахіст, тому ти на п’ять років знаєш більше за однокласників»). Та хлопець захоплюється не лише математикою – з усіх дисциплін йде рівно (на шкільній стезі Валентинові «янголи-охоронці» – то перша вчителька Надія Мели- мука та класний керівник Майя Баранова). Й водночас займається грою на гітарі, регулярно відвідує спортзал. Хоча, звісно, превалюють все ж шахи. А участь в турнірах формує характер – суто чоловічий. Та й громадянський загалом, з патріотичним підґрунтям. До при- кладу: як розповідає Валентин, на чемпіонаті України випало йому грати з чемпіоном Івано-Франківщини Богданом Лозинським. Чув він це ім’я ще початківцем, шахіст з Прикарпаття вже був кандидатом у майстри спорту, тому й видавалася хлопцеві та постать грізною, навіть страшнуватою. А ось тепер зійшлися в партії на рівних – зіграли внічию. Ще пригадує: першорозрядник Михайло Софюк програв йому, було, партію й не забажав подати молодшому руки, зігнорувавши етикет. Ось так буває. Одначе подібне лише гартує (про те вже – мама): виробляє вміння перемагати, не пасувати перед труднощами. Додає стимулу підніматися і йти далі. Адже, коли долаються поразки, напрацьовується стій- кість до життєвих випробувань загалом.

Насамкінець – ще один вагомий акцент: виявляється, ім’я Валентин передбачає в своєму означенні ще й… захоплення шахами! Випадковий збіг чи перст долі? Здається, всевладний час настійно потверджує друге, визначальне…

Анна БЛАЖЕНКО

Газета «Голос народу»

 

 

Comments

коментарів

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here