6 грудня Україна відзначає важливе свято – День Збройних Сил України. Спеціально до цього свята, та і взагалі, для просвітництва чортків’ян, ЧВ завітав у військову частину А1915, яка знаходиться у Чорткові. Нам вдалося поспілкуватися із майором Олександром Ніколайчуком, тимчасово виконуючим обов’язки заступника командира з морально-психологічного забезпечення Чортківської військової частини А1915.

– Почнімо з історії частини. В якому році вона сформувалась у такому виді, якою є зараз?

– Сформована частина 18 грудня 1967 року. Була переформатована вона багато разів. І зараз вона теж є не остаточна, адже, як відомо, триває реформування. Всі ми знаємо, що до подій революції армію намагалися знищити, йшло масове скорочення не тільки людей, але й техніки. Наша частина і зараз проходить етап реформування. Але, дякувати Богу, покращення стабільне. Є перспектива на збільшення. Будемо ще розширювати частину, збільшувати можливості зі зберігання і обслуговування засобів ураження, із доставки їх у інші частини.

– Розкажіть про тих, хто служить у даній військовій частині сьогодні?

– Строковиків у нас дуже багато, більше половини. Більшість із них приїжджі із східних та південних регіонів країни. Слід додати, що на контракт чоловіки йдуть з невеликим бажанням. Минулого року склалася ситуація, що багато військових звільнилися.

Наші військовослужбовці з 2014 року періодично виконують завдання в зоні проведення антитерористичної операції. Служать вони на різних спеціальностях: як в охороні, так і з виконанню інших важливих завдань. На даний момент 15 військовослужбовців у довгостроковому відрядженні виконують свій обов’язок на лінії зіткнення зони АТО у високомобільних десантних військах(зараз – десантно-штурмові війська).

– Кілька слів про матеріальне забезпечення?

– Зараз постало питання оборони й охорони. У нас зберігаються засоби ураження, тому зараз проводяться заходи із посилення оборони військової частини. На це зараз звертається основна увага. Наша частина є однією із найкращих у даному питанні, тому що зараз усі території обладнані технічними засобами оборони.  Я вважаю, що в нашій частині зараз неможливі диверсії, чи скоєння будь-якого виду тероризму. Усі новітні технології, які існують в Україні – застосовані для оборони нашої військової частини.

Таке забезпечення як форма, харчування – усе це в належному стані. Є певні проблеми із казарменно-житловим фондом, обладнання в застарілому стані: старі вікна, опалення, ремонти з радянських часів. Бібліотека не має належного книжкового фонду. Якщо раніше солдати не дуже часто вдавалися до проведення дозвілля за книгою, то тепер вони все частіше записуються до бібліотеки, беруть книжки. Згідно із законом «Про декомунізацію» залишилася лише класична література, та й та  більшість  – російською.

– Як бути з огорожею навколо частини? Вона в жахливому стані.  

– Наша частина не є самодостатньою. Ми не заробляємо грошей.  Їх можуть дати лише з вищого штабу. Для охорони та оборони гроші виділяються. А паркан –огорожа адміністративної території. Це питання теж є болюче, як і казарменно-житловий фонд. Ми надсилаємо постійно заявки, та поки що результату немає.

– Які галузі військової справи освоюють військові нашої частини?

– Ми не навчальний центр. Ми бойова частина. До нас уже потрапляють військовослужбовці після навчання. Вони призиваються, проходять тримісячні навчання, після цього потрапляють до нас. На момент прибуття у частину вони уже мають якусь спеціальність і здобуті основні навички військової справи. У нас служать в основному стрільці, кулеметники, водії.

– Як справи із контрактниками?

– Частина укомплектована на 100%. Але в пріоритеті – контрактники. Адже солдат відслужив свої рік-півтора, і все. Більшість строковиків відбувають службу як повинність, у них немає достатнього рівня вмотивованості. Є, звичайно, свідомі: такі, що йдуть свідомо на строкову службу до армії. Але таких меншість, їх одиниці. А контрактники – зацікавлені військові. Актуальніше для нас сьогодні – військовий за контрактом. Принагідно, наголошу, що ми запрошуємо охочих вступати до лав Збройних Сил на контракт.

– Добре чи погано, що в армії не служать жінки?

– Неоднозначне питання. До прикладу, в Ізраїлі жінки володіють внутрішньою мотивацією, їх належним чином підтримує держава, тому ситуація позитивна, в їхньому випадку.

У нас строковики і так мало вмотивовані, а ще й пустити до них таких самих молодих дівчат. Це, як на мене, лише погіршить картину. Коли я був в АТО, багато бачив жінок-контрактниць, вони дуже гарно воюють. Це не лише зв’язкові, а й кулеметниці, снайпери – вони професіоналки.

Як на мене, мають бути окремі боєздатні частини, які були б призначені лише для жінок. Так було б ефективно.

– Що потрібно для мотивації?

 В першу чергу – це грошове забезпечення. Строковик має грошове «довольствіє» – 172 гривні, якого в реальності не вистачає навіть на засоби гігієни, не кажучи вже про якісь солодощі чи одяг. Військовий за контрактом має від 7 тисяч. У 2014 році це була гарна сума, у нас працювали висококваліфіковані військовослужбовці, були забезпечені і достойні солдати.  Зараз, при інфляції, така сума грошового забезпечення не відповідає тим об’ємам і вимогам, які ставляться у ЗСУ. Також це виховання, суспільство, внаслідок чого і формується внутрішня мотивація.

ЧВ  після спілкування із паном Ніколайчуком мав невелику можливість зробити кілька фото у деяких приміщеннях, та й то, лише в коридорах. Із того, що ми побачили стан матеріального забезпечення плачевний: коридори дихають радянським ремонтом, опалення теж не мінялось довгий час, фасад будівель не привабливий, усе потребує капіталовкладень.

Звичайно, ми розуміємо, що в країні війна. Тому не до ремонтів будівель. Та і до війни ремонтами особливо не захоплювалися. А служити десятки років на ентузіазмі та внутрішньому переконанні – запал потроху зникає. Бюрократія процвітає, бажаючих служити після сплеску у 2014 знову помаленьку гасне, а верхівка далі за своє: то рюкзаками фальсифікованими приторговує, то склади підриваються, то воїна АТО засудять за вбивство терориста.

Та попри все, ми могутня держава. Бо, незважаючи на всі верхівки, які постійно обкрадали країну, наша армія як фенікс, відновлюється і повстає за першої необхідності. Тому бажаємо всім нам у могутній Україні мати могутні Збройні Сили.

Мар’яна ПОЛЯНСЬКА,

фото авторки

 

Comments

коментарів

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here