Вперше на Школу християнського життя і євангелізації (детальніше: https://maryschool.org/uk/pages/about) я потрапила у віці 14-ти років. Це були триденні реколекції у місті Івано-Франківськ, де ми разом із іншими активними членами спільноти «Українська молодь – Христові», що при парафії нашої греко-католицької церкви НЗПДМ, приїхали послухати навчання про Бога.

Найперше, що мене вразило – це те, що на Школу міг прийти абсолютно кожен: атеїст, віруючий християнин будь-якого обряду. Там приймають і католиків, і греко-католиків, і правословних. Відвідують Школу також і протестанти. Немає усталеного в народі поділу на «тих» та «інших», «ваших» і «наших». Християни – одні, як і Бог один.

Мені дуже сподобалась сімейність цієї Школи, де присутні не лише молодь, а люди будь-якого віку. Сюди можна прийти цілою родиною і кожному знайдеться своє місце. Для маленьких дітей створені дитячі групки, де аніматори перебувають з ними, поки батьки, наприклад, слухають лекції. Після навіть нетривалого перебування на Школі з’являється відчуття єдності, спільності, порозуміння, – те, чого так нам не вистачає у суспільстві, де, здається, кожен сам за себе і ти знаходишся в постійній боротьбі.

Тут ти нарешті зупиняєшся серед метушні цього світу, отримуєш можливість спокійно подумати, переосмислити своє життя. Цей час – для тебе і для Бога. Для Бога справжнього, дійсного. Тут кожен має можливість познайомитись з Богом, який тебе любить, незважаючи ні на що, і виправити усталений образ Бога-судді, який тільки те й робить, що «за добро – нагороджує, а за зло – карає». На Школі ти розумієш, що недільна Літургія і Біблія – це не єдине, що може тобі запропонувати християнство. Церква – це кожен з нас. Вона жива, як і ми, і повинна діяти.

Тут я вперше спробувала молитись особистою молитвою. Говорити Богові те, що маю на серці, творити свої «псалми» прослави і смутку, так, як це робив Давид, в своєму маленькому горі і у великій радості. Тут вчилась жити в мирі із собою, Богом і людьми.

Найважливіше розуміти, що ця школа – не для «святих», а для всіх, хто шукає Бога. Вона не «зробить» із вас монахів і монахинь, тільки дасть можливість вільно дихати «серцем смиренним і упокореним» у тому стані, до якого кожен покликаний, у тому місці і часі, де зараз знаходиться, на тому етапі свого життя, який проживає в цей конкретний момент.

«Шукайте – і знайдете! Стукайте – і відчинять вам!» Миру всім нам!

Леся Пиняк

Comments

коментарів

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here